– Ніколи не називайте їх “АТОшниками”! В усьому світі їх називають ветеранами. Давайте не будемо знецінювати їхній подвиг. Навіть якщо він випивший. Він таким чином стрес знімає… Пам’ятайте, що війна – це дуже страшно.
– Не питайте їх нічого про війну і про політику. Ви знову їх повертаєте у цей стрес. Якщо заговорив сам – постарайтеся їх почути. Не сперечайтесь! Просто вислухайте. Не дратуйте. Будьте щирими! Ветерани, що повернулись із АТО, бачать тебе вздовж і впоперек.
– Салюти і петарди. Вже не знаю, як з цим боротись… Я часто буваю в зоні АТО – цей звук настільки схожий! Я підлітаю на ліжку! А хлопці просто ховаються під диван і кричать усій сім’ї: лягайте! Для них це дуже важко.
– Не жалійте їх, а просто поважайте. Якщо це інвалід без кінцівки – не треба жаліти. Їм це не подобається. Просто поважайте і допоможіть їм.
– Не робіть різких звуків і ніколи не підходьте до них зі спини. Не можна стукати по плечу ззаду! Хочеш щось сказати – обійди, подивись в очі і скажи. Тоді він тебе почує. Інакше він може просто вдарити.
– Головне – терпіння, повага і любов. Вони – герої, і вони цього заслужили. Давайте прикрасимо їхнє життя і станемо їхніми друзями.
Лариса Когут